Інформація для учнів

«ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ УЧНІВ»

Вступ

Передвипускна виробнича практика проводиться на заключному етапі підготовки учнів. За своїми завданнями та організацією виробнича практика істотно відрізняється від періодів навчання, що їй передували.

Основними завданнями передвипускної виробничої практики є: адаптація учнів у конкретних виробничих умовах, закріплення теоретичних знань і наступне вдосконалення професійних умінь і навичок, оволодіння су­часною технологією та прогресивними методами виконання робіт у виробничих умовах, оволодіння досвідом передовиків і новаторів виробництва, освоєння встановлених норм виробітку, розвиток інтересу до своєї професії і прагнення до подальшого вдосконалення своєї кваліфікації.

У період практики учні працюють у складі робітничих бригад, беруть участь у виконанні виробничих планів підприємства-замовника на тих робочих місцях, де вони працюватимуть після закінчення навчального за­кладу.

Положенням про виробничу практику передбачено організувати її так, щоб вона проводилась на дільницях і робочих місцях, оснащених сучасною технікою, з прогресивною технологією і високим рівнем організації та безпеки праці під керівництвом передовиків і новаторів виробництва, ветеранів праці і досвідчених наставників.

1. Передвипускна виробнича практика учнів

Направлення учнів на практику оформляється наказом по училищу, а прийом — наказом по підприємству. Перед початком виробничої практики на підприємстві проводиться обстеження робочих місць, призначених для передвипускної практики учнів. Представники училища і підприємства- замовника вивчають стан техніки безпеки та промислової санітарії на робочих місцях і встановлюють можливість проведення практики учнів.

Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів. Воно відповідає за вивчення і дотримання учнями правил

внутрішнього розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, санітарно- гігієнічних вимог, що діють на даному підприємстві, встановлених вимог експлуатації обладнання, пристроїв та інструментів, обережного користування засобами індивідуального захисту, що видаються, економного витрачання учнями матеріалів, енергоресурсів.

Училище зобов'язане контролювати своєчасне забезпечення учнів робочими місцями, виробничими завданнями відповідно до вимог навчальної програми та правил безпеки праці. Училище перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних робіт. Разом з підприємством-замовником організує вивчення учнями передових прийомів і методів праці, нової техніки і технології.

Підприємство-замовник несе відповідальність за додержання правил і норм охорони праці, техніки безпеки під час виробничої практики учнів на виробництві. Воно надає учням робочі місця, роботу, яка відповідає навчаль­ній програмі за професією в обсязі, що забезпечує їх повне завантаження протягом усього періоду виробничої практики, виділяє спецодяг, спецвзуття, запобіжні пристрої, надає санітарно-побутові приміщення.

Якщо на об'єкті немає необхідних умов для проведення практики, керівники училища і майстри виробничого навчання не повинні допускати учнів до виконання робіт, а мають розв'язати з адміністрацією підприємства питання про створення сприятливих умов для дальшого проходження виробничої практики.

Наприкінці передвипускної виробничої практики підприємство- замовник організовує кваліфікаційні (пробні) виробничі роботи і видає на кожного учня виробничу характеристику.

Розробка докладної програми здійснюється безпосередньо в училищі за участю працівників підприємства-замовника. Вона розглядається методичною комісією, погоджується з головним інженером підприємства- замовника і затверджується директором училища. До створення програми залучаються найдосвідченіші викладачі профтехциклу (спецтехнології),

майстри виробничого навчання, а також працівники підприємства-замовника. Розробку програми організовує старший майстер під керівництвом заступника директора з навчально-виробничої роботи.

Програма складається з таких розділів: загальні положення, мета і завдання практики, характеристика об'єкта, тематичний план вивчення передових методів та організації праці, навчально-виховні та виробничі захо­ди, рекомендації майстру виробничого навчання. Конкретна розробка докладної програми визначається особливостями змісту професії і об'єктом практики (видами робіт).

Для розробки зазначених розділів програми необхідно зібрати і узагальнити вихідні дані. Інженерно-технічна служба підприємства- замовника може надати майстрові таку інформацію: план виробничої діяльності підприємства, найменування об'єктів і місця їх розташування, робітничі бригади, прогресивні напрями технології, які робочі місця і виробничі бригади можна використати (рекомендувати) для практики учнів.

Якість розробки програми багато в чому визначається тим, як майстер знає фактичні умови об'єктів практики. Отже, перш ніж приступити до розробки програми, майстер повинен побувати на об'єкті (робочих місцях), особисто ознайомитися з робітничим колективом, умовами і режимом роботи, санітарно-побутовими умовами, станом охорони праці і техніки безпеки. Необхідно також вивчити можливі варіанти пересування учнів до місця роботи і назад. Можливий варіант розробки постійних типових програм передвипускної виробничої практики з усталеними видами робіт, які виконуються на підприємстві-замовнику. Типові програми уточнюються, конкретизуються і доопрацьовуються відповідно до конкретних умов виробничої діяльності в поточному навчальному році.

2. Організація перед випускної виробничої практики

Навчально-виробничий процес у професійно-технічних училищах і виробничі процеси на підприємствах-за-мовниках (майбутніх робочих місцях практики учнів) здійснюються незалежно один від одного. Завдання майстра полягає в тому, щоб визначити виробничі процеси і відповідні робочі місця, що сприяють найкращій організації виробничої практики. Наприклад, робочі місця у будівництві не постійні, що викликає значні труднощі навчально- виробничого і виховного характеру у роботі майстра.

Робочими місцями, що розраховані на тривалий час, бригади забезпечуються у період розгортання будівництва і на великих за масштабом будівництвах. Отже, перевагу слід надавати великому будівництву і по можливості не вводити учнів до бригад, які беруть участь у завершенні об'єкта.

Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежать від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Істотно впливає на їх вибір організація праці, прийнята на підприємстві-замовнику. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівських бригад на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм має свою специфіку і впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період. Організація практики у складі робітничих бригад дозволяє учням швидко освоїтись з умовами праці на виробництві, швидше ввійти у трудовий колектив, роз­ширити свій технічний кругозір. Колективне виконання робіт виховує в учнів відповідальність за свою працю, за додержання технологічної і виробничої дисципліни, впливає на формування особистості молодого робітника. Проте робота учнів у складі робітничих бригад пов'язана з деякими труднощами. Насамперед порушується навчально-виховний зв'язок між майстром і учня­ми. Учні не дістають від майстра своєчасної методичної допомоги, і їх навчання в основному обмежується практичними порадами та демонстрацією прийомів виконання операцій робітниками, за якими вони закріплені. Ви­никають труднощі в оцінюванні ступеня зростання професійної майстерності учнів, бо в технологічному процесі беруть участь кілька виконавців.

3. Організація і проведення інструктажу учнів

Виробнича практика на об'єктах будівництва визначається їх специфікою і розподілом учнів навчальної групи за робочими місцями. Учні можуть працювати на одному або на кількох об'єктах, брати участь у складі робітничих бригад в одному або різних виробничих процесах, тривалий час виконувати однакову роботу або періодично переходити від одного виду роботи до іншого. Відповідно до цього зміст, організація і проведення вступних, поточних і заключних інструктажів мають свої особливості.

Вступний інструктаж можна проводити для учнів різних бригад, зайнятих в одних і тих самих монтажних операціях. Інколи вступний інструктаж проводять для учнів однієї бригади, яка виконує індивідуальні завдання.

Найдоцільнішим є проведення вступного інструктажу перед початком виконання нового виду робіт одночасно з видачею бригаді наряду-завдання. Перед початком виконання робіт майстер дільниці знайомить робітників з ГТВР (проектом виконання робіт) і технологічною картою, проводить інструктаж з техніки безпеки в зв'язку із зміною умов праці. У цей час майстрові виробничого навчання доцільно провести вступний інструктаж з даної теми, пов'язавши вимоги навчальної програми, технологічні питання і правила техніки безпеки.

Матеріально-технічне забезпечення вивчення теми визначається особливостями споруджуваної будівлі, її оснащеністю монтажним обладнанням, пристосуваннями, малою механізацією та інструментами. Навчально-методичне забезпечення може включати: технологічні карти, карти організації праці і карти трудових процесів на монтаж конструкцій, різноманітні види виробничої документації.

Під час вступного інструктажу майстер повинен постійно спиратися на теоретичні знання учнів і набутий ними виробничий досвід. Він також повинен ураховувати, що певний вид роботи учні групи можуть виконувати одночасно в різних бригадах. Тому після проведення загальної частини інструктажу треба зупинитися на особливостях виконання роботи в кожній бригаді.

Вступний інструктаж можна провести в такій послідовності: організація робочого місця і праці в бригаді, виконання монтажних операцій і забезпечення якості виконуваних робіт, правила техніки безпеки.

Після інструктування рекомендується вивести учнів на будівельний майданчик, робочі місця (якщо дозволяють умови будівельного об'єкта) і разом з майстром дільниці показати їм окремі прийоми встановлення кон­струкцій, розміщення робітників під час виконання монтажних операцій, небезпечну зону робочого місця, монтажне обладнання, пристосування, інструменти, порядок розміщення конструкцій перед встановленням. Після вступного інструктажу учні розходяться по своїх робочих бригадах і в їх складі приступають до виконання робіт .

Характер поточного інструктажу залежить від виду операцій, які виконують учні у виробничих процесах. Він може бути індивідуальним або колективним (для учнів однієї або кількох бригад, що виконують один вид робіт на одній дільниці або об'єкті).

Майстер проводить поточний індивідуальний інструктаж, якщо в роботі окремих учнів виявлено недоліки, а колективний — коли у більшості учнів, зайнятих в одному технологічному процесі, виявлено однотипні помилки в роботі

Плануючи контрольні запитання при цільових обходах, майстер повинен виходити з комплексного характеру виконання робіт. Тому контрольні запитання мають бути взаємозв'язані і відповідати технологічному процесу.

Майстер повинен ознайомитися з організацією робочих місць бригад, в яких проходять практику учні, і відвідати робочі місця передових бригад.

Від знання та вміння майстра знайти відмінні риси в організації робочого місця передових бригад залежить якість інструктування учнів. У бригадах учні дотримуються тих вимог організації робочого місця, які склалися в колективі, на дільниці. Не завжди організація робочого місця будівельних бригад відповідає сучасним вимогам, тому при виявленні порушень ПВР майстер виробничого навчання зобов'язаний вимагати від керівництва дільниці поліпшення умов праці.

Майстер повинен реагувати на факти неорганізованості, що мають місце на будівельному майданчику, на порушення умов складання конструкцій і вказати на ці недоліки під час інструктажу, пояснюючи, як можна цього уникнути. Необхідно

підкреслити, що інструменти і пристрої слід розташовувати так, щоб виключити непотрібні витрати часу на їх додаткове переміщення і пошук.

Як практичне завдання учням можна рекомендувати виконати схему організації робочого місця бригади і порівняти її з технологічною картою або картою організації праці, а також запропонувати бригаді вдосконалений варіант робочого місця. Важливо, щоб у процесі інструктування учні зрозуміли, що від них також залежить правильна організація робочого місця і що вони повинні не сліпо наслідувати усталені традиції, а активно впро­ваджувати теоретичні знання в практику будівництва. Заключний інструктаж може проводитися з усією навчальною групою за певний період, коли учні виконують один вид роботи впродовж тривалого часу, або після завершення робіт за темою програми практики.

В умовах будівництва заключний інструктаж доцільно проводити після завершення чергового монтажного процесу або комплексу будівельно- монтажних робіт. Якщо заключний інструктаж планується після певного періоду будівництва, то його доцільно провести в кінці місяця, коли бригада підбиває підсумки роботи, спільно з майстром закриває наряди на виконаний обсяг робіт.

Зміст заключного інструктажу визначається темою вступного

інструктажу, обсягом роботи, виконуваної робітничими бригадами, і результатами цільових обходів майстром робочих місць учнів.

Якщо майстер під час вступного чи поточного інструктажу давав учням завдання, він повинен перевірити і оцінити їх, а також проконтролювати ведення щоденників з даної теми.

Мета заключного інструктажу буде досягнена, якщо учні чітко побачать свої професійні успіхи, а також недоліки і шляхи їх ліквідації.

При навчанні учнів у складі учнівських бригад на окремій дільниці заключний інструктаж рекомендується проводити у формі виробничої наради навчальної групи.

4. Спільна робота майстра і спеціалістів підприємств з формування професійних якостей майбутніх робітників

Основними завданнями спільної роботи підприємства і профтехучилища є створення і розвиток навчально-матеріальної бази училища, робота з професійної орієнтації, участь підприємства в організації і вдосконаленні навчально-виховного процесу в училищі, розподіл випускників і використання їх на виробництві тощо.

Співдружність трудових і педагогічних колективів має сприяти обгрунтованому розподілу випускників профтехучилищ відповідно до першочергових потреб у кадрах, ефективному використанню трудових ресурсів, зростанню продуктивності праці молодих робітників, поліпшенню їхньої трудової і професійної підготовки, професійної орієнтації і консультації, організаційно-методичної роботи.

Політехнічну, трудову і професійну підготовку учнів і профтехучилищ, спрямовану на виховання робітників високої кваліфікації, можна забезпечити, якщо: здійснюється тісний взаємозв'язок вивчення основ наук із систематичною участю в посильній, суспільно корисній продуктивній праці в навчальних майстернях і на підприємстві, в бригадах і ланках, у різних видах праці, створюються належні умови для оволодіння майстрами передовими методами праці тощо.

Організаційно-методична робота профтехучилища і підприємства охоплює укладення договору про співробітництво, який передбачає перспективне планування, підведення підсумків, пропаганду передового досвіду співдружності батьків і громадськості, проведення спільних семінарів викладачів ПТУ із залученням спеціалістів підприємств- замовників, організацію екскурсій викладачів профтехучилища на виробництво, знайомство їх з технологією виробництва, змістом праці робітників, інженерно-технічних працівників та ін.

Спільна робота проводиться на основі договору про співдружність, в якому чітко визначені зобов'язання обох сторін. Підприємство зобов'язується надавати допомогу .училищу в обладнанні навчальних майстерень і кабінетів, доборі і підготовці інженерно-педагогічних кадрів, керівників гуртків, організації факультативних занять.

підприємстві, якість виробничого і теоретичного навчання майбутніх робітників. З цією метою покращувати Училище зобов'язується: проводити стажування майстрів на планується проведення відкритих уроків, взаємовідвідування занять з участю спеціалістів підприємства, а також поліпшення технічної оснащеності кабінетів і майстерень технічними засобами навчання, обчислювальною технікою, наочними посібниками.

Договором також передбачається забезпечення училища необхідною інженерно-педагогінною інформацією; направлення викладачів та майстрів на споріднені підприємства, в інші училища для вивчення передового досвіду. Можна планувати проводити випускні кваліфікаційні екзамени на виробництві з участю осіб, відповідальних за навчання в цехах; включати в умови змагання між цехами й бригадами питання, пов'язані з участю колективів у підготовці молодих робітників відповідно до критеріїв якості.

Колектив училища зобов'язується своєчасно і якісно виконувати виробничі завдання підприємства, план прийому і випуску учнів відповідно до заявок підприємства, забезпечувати додержання ними встановленого на підприємстві режиму, правил безпеки, санітарії і гігієни; спільно з середніми школами і молодими робітниками підприємства проводити конкурси професійної майстерності, олімпіади, спортивні змагання, суспільно-корисні заходи.

Договір про співдружність укладається не тільки між інженерно- педагогічним і трудовим колективом підприємства в цілому, а й між бригадою робітників виробництва і групою училища, між окремими робітниками-наставниками і учнями.

Позитивні результати дає співробітництво трудових колективів і учнів на рівні виробничих бригад і навчальних груп. Майстер профтехучилища і бригадир складають спільний план роботи, що передбачає проведення конкурсів професійної майстерності між членами бригади і учнями, організацію вільного часу. На час проходження виробничої практики створюється учнівська рада, яка оцінює внесок кожного робітника в кінцевий результат роботи бригади із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

У нинішніх умовах, коли відмовилися від централізованого планування прийому та випуску учнів, профтехучилище не зобов'язане працевлаштовувати своїх випускників. Проте на практиці договірні умови з підприємствами та господарствами існують, хоча ефективність цих відносин залежить від особистих стосунків керівників профтехучилищ та виробничих об'єднань, від авторитету училища.

Як правило, учні проходять практику там, де вони згодом працюватимуть. На кожного учня укладається окремий договір, з одного боку — директором ПТУ і з другого — керівником підприємства. В договорі обумовлюються всі питання проходження виробничої практики учнів з зазначенням зобов'язань сторін і строків.

Серед багатьох показників слід виділити один із головних, зумовлених метою їх впливу, а саме — рівень психологічної готовності учнів до соціально відповідальної праці в умовах сучасного виробництва, його харак¬теризують багато якостей, які умовно можна поділити на три групи. Перша: високий рівень саме професійної підготовки учнів, їх професійна мобільність і широта підготовки, що дозволяє переходити від одного виду трудової діяльності до іншого, відповідно до зміни умов праці. Друга: високий рівень загальноосвітньої, політехнічної і професійної підготовки. Третя: моральна готовність випускника виконувати соціальну роль робітника високої кваліфікації.

Для забезпечення системи єдиного виховного впливу на учнів як в училищі, так і на виробництві, необхідно встановити єдині вимоги, визначити відповідні форми і методи навчання і виховання майбутніх робітників, домогтися взаємодії громадських організацій училища і виробництва в професійній підготовці і вихованні. Важливо забезпечити обмін передовим досвідом навчально-виховної роботи між майстрами та інструкторами виробничого навчання, навчати і виховувати учнів на конк¬ретних прикладах передовиків виробництва, трудових традиціях підприємства, широко залучати кращих кадрових робітників до розв'язання проблем навчальної групи.

Широкого розповсюдження у справі формування в учнів професіоналізму набули такі форми організації змагання, як «Відмінник якості», «Кращий за професією», «За економічність застосовуваних технологій», «Краща група училища», «Група високої культури».

Основними шляхами формування у майбутніх робітників професійного інтересу в спільній діяльності училища і підприємства є: роз'яснення їм значення продуктивної праці; обов'язкова участь вихованців у продуктивній праці, їх трудова діяльність на підприємстві поруч із кадровими робітниками- наставниками з обов'язковим чітким обліком результатів; створення належних психолого-педагогічних умов.

У сучасних умовах госпрозрахунку і самофінансування, впровадження технологій, які не потребують участі людей, автоматизації, стають непотрібними багато операцій, робочих місць і навіть ряд професій. У зв'язку з цим практикуються прямі договірні зв'язки профтехучилища з виробництвом. Якщо раніше у формуванні планів прийому і випуску працівники училища не брали участі, то з впровадженням договірних зв'язків колективи профтехучилищ складають ці плани спільно з підприємствами, для яких училище готує робітників, визначають, з яких професій слід вести підготовку, а від яких відмовитись. У договорі чітко визначаються права і обов'язки обох сторін.

Цей документ розпочинається з того, що підприємство повинно подати училищу конкретне замовлення: скільки І з яких професій слід готувати робітників. Виробництву невигідно мати зайві робочі руки, і воно змушене ретельно планувати і прогнозувати, які робітники будуть потрібні через рік, через п'ять років. Для більшої мобільності майбутніх робітників необхідно готувати не з вузької спеціальності, а давати широку професію. Така договірна система ефективно позначається на рівні професіоналізму молодих робітників, закріпленні їх в обраній професії на виробництві. Адже випускник упевнений, що йому гарантована робота за спеціальністю відповідно до його кваліфікації.

Договором зумовлюється стажування майстрів виробничого навчання на підприємстві, проведення конкурсів професійної майстерності працівників училища та підприємства.

Таким чином, до основних форм спільної діяльності профтехучилища і підприємства слід віднести: включення учнів до комплексних виробничих бригад, шкіл передових методів праці; проведення виробничої практики самостійними учнівськими бригадами; індивідуальне навчання в складі виробничих бригад; договірні зв'язки «профтехучилище — підприємство» з визначенням обсягу і змісту підготовки майбутніх робітників.

У нових соціально-економічних умовах змінюється механізм взаємодії професійно-технічних училищ і підприємств.

Орендний підряд — одна із форм господарювання, яка надає навчальним закладам системи профтехосвіти додаткові економічні стимули для роботи по-новому.

Профтехосвіті в навчально-виробничій діяльності необхідна повна чи часткова оренда. Нині колектив навчального закладу лише формально володіє засобами виробництва. Держава, як власник, диктує умови нав- чально-виробничого процесу, систему оплати праці.

Інші відносини з'являються, коли засоби виробництва передані трудовому колективу на умовах оренди. Держава, передаючи колективу орендарів засоби виробництва, дає йому право власності (в межах орендного договору) на ці засоби виробництва, а отже, і на створюваний колективом училища прибуток. Взаємовідносини в такій системі будуються вже на передачі власності за договором у повноправне володіння з гарантією, що в межах орендного договору ніхто не зможе її відібрати. Колектив ПТУ самостійно організовує навчально-виробничий процес, самостійно визначає номенклатуру робіт за профілем підготовки кадрів, обирає систему розподілу прибутків і оплати праці. За державою залишається контроль якості підготовки спеціалістів, які випускаються орендним колективом. Найважли-вішою метою оренди в профтехосвіті є підвищення ефективності навчально- виробничого процесу і якість підготовки конкурентоспроможних робітників найшвидшими темпами при найменших витратах.

Об'єктом оренди можуть стати окремі дільниці (цехи) навчально- виробничої діяльності і виробничого навчання. Це потребує від колективу і від майстрів виробничого навчання, по-перше, високої кваліфікації, сер¬йозної методичної і практичної підготовки; по-друге, сучасного обладнання, на якому можна організувати випуск якісної продукції і ефективний навчальний процес з використанням найновіших методів виробничого навчання і технології конкретного виробництва; по-третє, добре організованого постачання сировини і матеріалів.

Вирішальну роль при переході на оренду відіграє створення колективу орендарів.

Запровадження орендних відносин в систему профтехосвіти спрямоване на пошук найдієвіших стимулів до навчання і праці учнів, на їх прагнення підвищити свій теоретичний і практичний рівень підготовки в навчальних закладах і на виробничій практиці.

Важливою складовою діяльності майстра виробничого навчання є його участь у профорієнтаційній роботі, яка починається з проведення профорієнтаційних заходів у школах і триває протягом усього часу підготовки майбутнього робітника в професійному навчально-виховному закладі.

Робота з групами нового набору починається, як правило, з анкетування, яке допомагає спланувати навчально-виховний процес так, щоб максимально врахувати індивідуальні особливості учнів, їхні уподобання, плани на майбутнє, пов'язані з професією, тощо. Анкета містить також запитання, яких моральних якостей вимагає від людини ця професія. Аналіз відповідей на це запитання стає відправним пунктом для планування виховних заходів.

Майстер багато уваги приділяє комплексному методичному забезпеченню уроків, вбачаючи в цьому головну передумову результативності навчання. Добре обладнані робочі місця учнів в електромонтажній майстерні доповнюються змістовними матеріалами, які майстер розробив з усіх тем програми.